- дзьоб
- ğağa
Українсько-турецький словник. 2009.
дзьоб
Look at other dictionaries:
дзьоб — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
дзьоб — рідко дзюб, а, ч. Подовжена загострена і покрита рогівкою ротова частина у птахів і деяких тварин. || перен. Такої форми деталь, пристрій у знаряддях праці і т. ін … Український тлумачний словник
дзьоб — [дз об] ба, м. (ў) б і, мн. дз оби/, дз оуб і/ў … Орфоепічний словник української мови
воронячий дзьоб — Стилізований рослинний мотив відповідної форми у парковому партері або біля його межі … Архітектура і монументальне мистецтво
яструбиний дзьоб — Те саме, що і слізник … Архітектура і монументальне мистецтво
дзьобатий — рідко дзюба/тий а, е. 1) Який має великий дзьоб. 2) розм. Схожий на дзьоб; такий, як дзьоб … Український тлумачний словник
жульдеба — уменьш. от журавль, тотемск. (РФВ 18, 282); содержит, вероятно, форму повел. накл. от жулить резать и соответствие укр. дзьоб, польск. dziob клюв … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
дзюб — див. дзьоб … Український тлумачний словник
дзьобик — а, ч. Зменш. до дзьоб … Український тлумачний словник
дзьобоподібний — а, е. Схожий на дзьоб … Український тлумачний словник
задзюбитися — дзю/би/ться, док., розм. Стати схожим на дзьоб; загнутися, закарлючитися … Український тлумачний словник
